Мистецько-літературна імпреза «І на оновленій землі врага небуде, супостата…»

«І на оновленій землі врага не буде, супостата…»

Мистецько-літературна імпреза до 212-ї річниці від дня народження

Тараса Шевченка

10 березня на кафедрі української філології та зарубіжної літератури відбулася мистецько-літературна імпреза «І на оновленій землі врага не буде, супостата…», присвячена вшануванню пам’яті великого українського поета, художника й мислителя Тараса Григоровича Шевченка з нагоди 212-ї річниці від дня його народження. Організаторкою заходу виступила професор О.П. Колінько. Із вітальним словом до учасників звернулися перший проректор Н.І. Глебова, декан факультету суспільно-гуманітарних наук та права Т.В. Сіроштан, історик В.В. Гудзь. У своїх виступах вони наголосили на значенні постаті Тараса Шевченка для українського народу, підкреслили його вагомий внесок у розвиток національної культури й літератури, формування громадянської свідомості та української державності. Відзначили, що постаті Тараса Шевченка судилося стати символом духовної сили українського народу. Його слово, сповнене правди, любові до рідної землі й віри в майбутнє, і сьогодні звучить актуально та об’єднує покоління. Особливу атмосферу заходу створили студенти, які активно долучилися до імпрези. Вони підготували змістовні доповіді та презентації, у яких розповіли про цікаві й маловідомі факти з життя митця, представили Шевченка як талановитого художника, а також звернулися до аналізу його літературної спадщини. Зокрема, йшлося про драматизм і глибину поем «Катерина» та «Наймичка», їхню художню силу та актуальність. У виступах студентів звучали роздуми про тематику й проблематику поезії Кобзаря, у якій особливо відчутними є мотиви боротьби за людську гідність, свободу та національну єдність. Під час імпрези пролунали уривки з поеми «Кавказ», із послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», поезії «Свою Україну любіть…» та інших творів.

«Борітеся — поборете, Вам Бог помагає!»

Ці рядки прозвучали як символ віри в силу й незламність українського народу, що особливо відгукується у сучасності. Особливо зворушливою стала лірична сторінка заходу, коли студенти декламували свої улюблені поезії Тараса Шевченка («Садок вишневий коло хати», «Зоре моя вечірняя», «За сонцем хмаронька пливе», «Тече вода з-під явора», «Минають дні, минають ночі», «Мені тринадцятий минало» та ін.) У ці миті поетичне слово Кобзаря звучало по-особливому щиро й сучасно, нагадуючи про глибину його думки та силу почуттів. «Свою Україну любіть, Любіть її… Во время люте…»

Ці слова стали емоційним акордом зустрічі та ще раз нагадали про те, що шевченкове слово й сьогодні надихає, єднає та підтримує віру в майбутнє. Мистецько-літературна імпреза стала не лише даниною пам’яті великому українському митцеві, а й живим свідченням того, що його творчість продовжує жити в думках і серцях молодого покоління. Адже слово Шевченка – це не лише сторінка історії української літератури, а духовний дороговказ, який і сьогодні допомагає нам усвідомлювати власну гідність, любити свою землю і вірити в оновлену Україну.
Аналіз поем Т.Г.Шевченко